Оновлено
2019-04-25
14:37

Всі завідувачі кафедрою

Мамедкесір Алекберлі

(12. 02. 1914, м. Дербент, Дагестан – 1989, Махачкала)

Закінчив Дербентське педагогічне училище (1930) та Московський університет (1937). Учасник Великої Вітчизняної війни. Протягом 1946 – 1949 рр. Алекберлі – старший викладач Нальчицького та Благовєщенського педагогічного інститутів, у 1949 – 1959 рр. – старший викладач, доцент і завкафедрою історичного факультету Чернівецького університету.

З 1959 р. – професор Дагестанського університету.

Автор монографій: «Хотинская война 1621 года» (1957) , «Борьба украинского народа против турецко-татарской агресии во второй пол. ХVІ – первой пол. ХVІІ вв.» (1961); студій «З історії боротьби українського народу проти турецької агресії на початку ХVІІ ст. (1954), «Вплив російської революції 1905 – 1907 років на розвиток революційного руху в Китаї» (1957), «До питання історіографії Хотинської війни 1621 р.» (1956), «До джерелознавства турецько-татарської агресії на Україні» (1958).

 

 

 

Іван Михайлович Теодорович

(06. 06. 1923, м. Тереспіл – 1998 рр., Чернівці)

Народився 6 червня 1923 р. у м. Тересполі (Польща). Напередодні Другої світової війни закінчив гімназію в м. Перемишлі. Під час війни він працював учителем у Західній Білорусії, згодом поступив на навчання у Барановичський учительський інститут, після продовження якого продовжив навчання у Львівському університеті, де здобув диплом історика та поступив до аспірантури.

У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію у Львівському університеті, після чого переїхав до м. Чернівці. З того часу й до кінця життя працював в Чернівецькому державному університеті на посадах доцента, професора, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Довгий час очолював кафедру загальної історії, потім історії нового та новітнього часу.

 

 

Вітольд Вікторович Шаповалов

(19. 01. 1926, с. Спагость – 18. 08. 2004, Чернівці)

Вітольд Вікторович Шаповалов народився 19 січня 1926 р. в с. Спагость Кореновського району Курської області. У розпалі Великої Вітчизняної війни закінчив сільську середню школу і до призиву у січні 1944 р. до лав Радянської Армії працював учителем початкових класів.

У роки війни освоїв професію шифрувальника в м. Ташкенті, а з серпня 1945 по січень 1946 р. займав посаду помічника начальника штабу Туркестанського війського округу в Самаркандській області (Узбекистан).

Після демобілізації у березні 1947 року Вітольд Вікторович приїхав в Україну і через деякий час, у тому ж 1947 році, вступив на історичний факультет Чернівецького університету. У напруженій праці складних післявоєнних років проходило навчання майбутнього професійного історика, етнічного росіянина, який на все подальше життя пов'язав свою долю з Буковиною. Він працював інструктором відділу шкіл і вузів Чернівецького обкому КП України, секретарем партбюро Чернівецького державного університету.

З вересня 1963 р. Вітольд Вікторович Шаповалов почав працювати в Чернівецькому університеті на посаді старшого викладача кафедри загальної історії. З тих пір багатьом поколінням студентів він читав курс нової історії країн Заходу, історію Франції, спецкурси. Викладацьку роботу Вітольд Вікторович поєднує з громадською. Він став визнаним у місті й області лектором. Керівник школи лекторів-міжнародників при Факультеті громадських професій ЧДУ, голова правління обласної організації товариства „Знання".

Наукова діяльність В.В.Шаповалова відзначалася винятковою цілеспрямованістю. Перебуваючи в 1963 - 1964 рр. у річній аспірантурі при кафедрі нової та новітньої історії Московського університету, він завершив і там же захистив кандидатську дисертацію „Боротьба французького робітничого класу за безпосередні економічні вимоги і на захист демократичних свобод у 1951-1955 рр.".

З 1967 р. по 1972 р. займав посаду завідуючого кафедрою загальної історії, працював над завершенням докторської дисертації „Боротьба французького робітничого класу за соціальний прогрес і демократію у роки Четвертої республіки", яку успішно захистив у 1980 р. у спеціалізованій раді Московського університету. Подальша діяльність В.В. Шаповалова незмінно пов'язана з кафедрою історії нового та новітнього часу, яку він очолював протягом 1987 - 1991 рр. вже як доктор історичних наук ( з жовтня 1981 р.), професор (з березня 1982 р.). Тут під його керівництвом захистили кандидатські дисертації аспіранти С.О. Романенко, С.С. Троян, А.М. Круглашов, О.Г. Широкова. Деякі з них і самі стали докторами наук.

 

 

 

Юрій Іванович Макар

( народ. 4. 02. 1935 р.)

Юрій Іванович Макар народився 4 лютого на прадавній українській землі Холмщина (тепер у складі Республіки Польща), у селі Новосілки Томашівського повіту. По закінченні сьомого класу не мав змоги продовжити навчання у школі, тому вступив до Володимира-Волинського педучилища, яке розпочало підготовку вчителів фізкультури. В 1953 р. після закінчення педучилища, вступив на заочне відділення історичного факультету Київського університету. Паралельно Ю. Макар розпочав вчительську роботу в Затурцівькій середній школі. В 1954 р. був призваний на військову службу у повітряно-дисантні війська спочатку в Рязані, а потім у Рибінську. Після демобілізації у 1957 р. Ю. Макар продовжив заочно навчання у Київському університеті, рівночасно працюючи вчителем. Вчителював спочатку в Новоукраїнській середній школі Забузького району Львівської області. З наступного навчального року, тобто з вересня 1958 р. переведено на посаду вчителя історії і фізкультури до середньої школи №2 міста Червонограда. Коли Юрій Макар 1962 р. закінчив навчання в університеті, його призначено директором Гірницької восьмирічної школи, яку він реорганізував згодом у Червоноградську середню школу №6.

В 1971 р. за конкурсом перейшов до Чернівецького університету. Ще працюючи директором щколи Ю. Макар наполегливо займався науковою роботою. Восени 1967 р. протягом двох місяців він збирав матеріали у центральних архівах Польщі. Науковий пошук завершився захистом на початку 1971 р. кандидатської дисертації «Варшавське збройне повстання 1944 р.», опублікувавши попередньо ряд розвідок у київських наукових виданнях.

Перейшовши до Чернівецького університету Ю. Макар розробив і протягом багатьох років викладав студентам-історикам провідні курси з новітньої історії зарубіжних країн. Він продовжив також розпочату попередньо наукову діяльність. До університету Ю. Макар прийшов, будучи вже кандидатом історичних наук, на посаду старшого викладача кафедри всесвітньої історії. Згодом став доцентом кафедри історії нового та новітнього часу.

Наприкінці 1975 р. колеги обрали Ю. Макара на посаду декана історичного факультету, яку він обіймав повних двадцять сім років, залишивши її з початком 2003 року. Займаючи цю важливу в університетській системі посаду Ю. І. Макар повністю розкрив свій хист здібного організатора викладацького і студентського колективу.

З ініціативи Ю. Макара та під керівництвом з 1994 року на факультеті діє спеціалізована рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій з історичних наук. З вересня 2004 року рішенням Президії ВАК України замість однієї спецради на факультеті діє дві – окремо з історичних і політичних наук. Другу очолює професор Макар. Кожна з рад має право приймати до захисту докторські і кандидатські дисертації за двома спеціальностями.

З 1998 року на історичному факультеті розпочалася підготовка фахівців-політологів. Відповідно кафедру історії нового та новітнього часу, яку з початку 1992 року очолював декан факультету, реорганізовано на кафедру всесвітньої історії та політології. Згодом її розділено на дві окремі кафедри. З‘явилася кафедра політології та соціології.

А з 1999 року на факультеті розпочато підготовку фахівців з напрямку Міжнародні відносини. У черговий раз 2000 року відбувся поділ кафедри на той час всесвітньої історії та міжнародних відносин на кафедри історії нового і новітнього часу, яку очолив професор Олександр Сич, вихованець Ю.І. Макара, і кафедру міжнародних відносин. Нею керує Юрій Іванович Макар.

За роки праці в Чернівецькому університеті ним підготовлено півтори десятків і близько десяти докторів з історичних та політичних наук. Визнанням його авторитету в наукових колах України є шестирічна праця вченого експертом ВАК України з політичних наук. З ініціативи та безпосередньої участі професора Макара в Чернівецькому університеті проходять великі міжнародні форуми та окремі тематичні конференції. Серед них можна назвати хоча б декілька. Це: в далекому 1975 р. – «VІІ Всесоюзна конференція істориків-славістів» за участю понад 200 вчених; у 1990 – «Еміграція населення західноукраїнських земель до Північної Америки на рубежі ХІХ – ХХ ст. Її роль в освоєнні канадського Заходу», за участю українських і канадських науковців; у 2000 – Перший конгрес українських істориків «Українська історична наука на протязі ХХІ століття», організований спільно з Українським Історичним Товариством, очолюваним професором Любомиром Винаром. У конгресі взяло участь понад 300 вчених; у 2002 - V конгрес Міжнародної асоціації україністів, в якому взяло участь понад 900 вчених з 24 країн світу. Ю.І. Макар брав участь в буковинознавчих дослідженнях, вивченні українсько-польських між- людських і міждержавних стосунків на різних етапах історії, дослідження історії і сьогодення української діаспори, історії Канади, Польщі, сучасних відносин тощо. Багато працює Ю.І. Макар в галузі українсько-польських наукових контактів. За його безпосередньої участі укладені угоди про співпрацю з Варшавським, Жешовським університетами та Свєнтокшиською політехнікою. Як вже згадувалося, професорові Макару належить велика кількість наукових та науково-методичних праць. Лише останніми роками з-під його пера – самостійно чи з колегами – вийшли праці: «Холмщина і Підляшшя у першій половині ХХ ст. Політична проблематика» (Львів, 2003), «З Україною в серці» (Чернівці, 2003) – написана спільно з дружиною – Леонорою Макар; «Хотинщина. Історичний нарис» (Чернівці, 2002) – у співавторстві з проф. Олександром Добржанським та доцентом Олександром Масаном; «Мудрість народна – мудрість міжнародна. Прислів‘я, приказки, крилаті вислови та мовні звороти дев‘ятьма мовами» (Чернівці, 2004) – спільно з доцентами Андрієм Жовківським і Тарасом Івасютином з кафедри іноземних мов Історичного факультету та іншими науковцями, в тому числі з Львівського університету. У Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича пройшов шлях від старшого викладача до знаного в Україні та за її межами професора. Завдяки його цілеспрямованості і наполегливості Історичний факультет з малого, маловідомого підрозділу перетворився на багато профільну, потужну науково-навчальну складову частину Чернівецького університету.

Юрій Іванович Макар – почесний професор Чернівецького та Волинського університетів. До десятиліття незалежності України йому присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.

 

 

Олександр Іванович Сич

(народ. 25. 01. 1954 р.)

Закінчив історичний факультет Чернівецького ордена Трудового Червоного Прапору державного університету в 1977 році, отримавши диплом з відзнакою (спеціальність – історія). Присвоєна кваліфікація – історик, викладач історії та суспільствознавства. Нагороджувався ЦК ВЛКСМ та МВ ССО СРСР значками «За відмінне навчання» в 1973 – 1976 рр. Закінчив факультет громадських професій (відділення лекторів-міжнародників) та дворічні курси англійської мови при ЧДУ.

Після закінчення університету працював на історичному факультеті на посадах лаборанта й старшого лаборанта, у жовтні 1979 р. обраний за конкурсом на посаду викладача кафедри історії нового та новітнього часу, з листопада 1986 р. працював на посаді доцента, в липні 1995 р. переведений на посаду професора тієї ж кафедри. Вчене звання доцента отримав у 1988 р., вчене звання професора - у жовтні 2000 р.

У 1984 – 1995 рр. - позаштатний референт Інституту наукової інформації з суспільних наук АН СРСР (потім – ІНІОН Російської АН). З 1998 р. - асоційований член Російської асоціації вивчення Канади (РАВК). Постійний член Спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 по захисту докторських і кандидатських дисертацій з історії при Чернівецькому університеті з 1995 р.

Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterю©¤¬@МHGchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.